Тотальна цензура

Друзі мої! Поки наші мудрі гетьмани ще не встигли ввести тотальну цензуру, поспішаю поділитися з вами міркуваннями щодо вже цілком відчутного воєнного стану. Поспішайте, як то кажуть, щоб встигнути.

Отже, нас намагаються переконати в тому, що конституційні права громадян, в тому випадку, якщо парламент схвалить рішення про введення воєнного стану, обмежуватися не будуть. Переконують мляво, без вогника і цілком марно. Тому, що це нахабна брехня.

Відповідно до дев’ятнадцятої статті Закону України «Про правовий режим воєнного стану» проведення будь-яких виборів і референдумів, а також страйків, масових зібрань і всіляких акцій забороняється при його введенні.

Нічого більш, в принципі, можна і не обмежувати. Все те, що викликає тремтіння в колінах представників влади, вже, виявляється, під забороною. Та Конституції України, що особливо важливо, такий порядок речей формально не суперечить. У статті 64, нагадаю, сказано, що окремі обмеження прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися із зазначенням терміну дії.

А ось права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 і 63 нашої Конституції, обмежуватися не можуть. Йдеться про право на життя, заборону дискримінації за будь-якою ознакою, а також інші фундаментальні права, які не можуть обмежуватися в принципі.

Що ж до виборів, референдумів та інших «демократичних надмірностей», то загальні положення прописані в статтях 69 – 74 Конституції, а право на мирні зібрання передбачено статтею 39. Тобто ці права в ході воєнного стану Конституція обмежувати не забороняє. А закон – прямо приписує.

Із забороною цензури і свободою слова все дещо складніше. Про них говориться в статтях 15 і 34 Конституції України. Свобода слова в силу закону не обмежується, а цензура не вводиться. Проте, всі ці «принади» можуть бути виконані при введенні режиму воєнного стану або по ходу п’єси.

Тільки з чого б воєнний стан вводили саме тепер, та ще й під таким дивним приводом? Збройний конфлікт на Донбасі тягнеться вже п’ятий рік і не припинявся, наскільки я пам’ятаю, ні на день. А Закон № 2268-VIII, яким Російська Федерація визнана країною-агресором, вступив в силу ще 24-го лютого нинішнього року. І все це навіть до предметного обговорення питання про введення воєнного стану чомусь не приводило. Не кажучи вже про саме введення.

Чим це аргументували? О, так! Кредити від МВФ зірватися можуть. А кредитів щось хотілося. Чи перехотілося? Сумнівно. Просто вітер змін дує все сильніше.

Вибори вже на носу, а рейтинги багатьох шанованих політсил тиснуться до плінтуса і підніматися відмовляються. Влада, на думку ряду політологів, повинна змінитися.  Тобто кредитів хоч так, а хоч і сяк не бачити. Їм мабуть прикро.

Так, я нагадаю всім «розсердженим» положення 22-ї статті Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Можна конспектувати, але вірніше буде завчити напам’ять. Цитую: «Будь-які спроби використовувати введення воєнного стану для захоплення влади тягнуть за собою відповідальність згідно із законом».

За декілька годин, кажуть, якесь голосування в Раді намічається. Настійно рекомендую всім народним обранцям, а також іншим особам, причетним до введення в Україні воєнного стану, уважно прочитати і міцно запам’ятати положення 22-ї статті.  Щоб потім, коли звільниться маса часу для вивчення законодавства, не було нестерпно боляче і пекуче соромно.

Прочитати

Leave A Reply